Хороша думка

 Одного літнього сонячного ранку на галявині гралися лісові звірятка. Там зібралися: зайчик, їжачок, білочка та мишка. Вони стрибали, веселилися та й трохи поморилися. Ось і сіли перепочити. Хтось із них під час розмови згадав про зиму, а зайцеві у голову прийшла хороша думка: змайструвати комірчину, де можна було б сховати запаси їжі на зиму. Пропозицію зайця звірята підтримали.

На другий день усі прийшли на галявину, кожен узяв зі собою інструменти і взялися до роботи. Попрацювали декілька днів – і комірчина готова! Неподалік, лісом, пробігали вовк та лисиця. Побачивши як трудяться звірятка, вовчику та лисичці стало цікаво, що там відбувається.

-         Що це ви тут майструєте? - Запитала лисиця.

-         Тут буде комірчина, до якої ми будемо приносити свої запаси їжі на зиму, щоб узимку не загинути від голоду.

-         Ви що тут всі з глузду з’їхали, до зими ще як до неба рачки, а ви вже запасатися їжею будете.

 Посміявшись над зайцем, їжачком, білочкою та мишкою, вовк із лисицею побігли далі.

Ось наступила золота осінь. Друзі розпочали зносити до своєї комірчини різноманітну їжу. Коли комірчина була заповнена вщент їжею, звірятка знову почали веселитися та гратися.

Холодна зима прийшла несподівано. Сильний вітер, лапатий сніг – засніжило увесь ліс, та вірним друзям зима не страшна.  А ледацюги – вовк та лисиця – ходять лісом голодні і шукають щось поїсти. Хто знає чи перезимують вони цю зиму…

Мушко Юлія