Рідне слово
Блог вчителя української мови та літератури Горилюк Ольги
понеділок, 19 березня 2018 р.
Ти керуй туди, де горить мета твоя
Іди
туди, де хочеш йти, та не звертай в інші шляхи.
Як
мріяв ти іти туди, то мрій і дальше: йди туди,
Лиш
сподівайся сам на себе і добивайся одного,
ідеш
вперед, не оглядайся, і не звертай назад з шляху.
А
мріяти – це непогано, то розслабляє нас усіх.
Ми
мріємо про все, що хочем: про телефон, красу і мудрість,
Про
доброту та щедрість всіх, щоб нас любили всі пре всі,
І щоб
не жили ми в біді. Щоб ми були всі багачами,
А не
отими бідняками, що руку завжди простягають
І
жаль-жаль завжди з собой тягають.
А я
мрію лише про те, щоб бабця з дідом ще жила,
Щоб я
скінчила добре школу і жила так, як ще ніколи.
Хочу
поїхати туда, до рідного свого села,
Там
де чекає бабця і дідусь - від цього щиро я всміхнусь.
Забуду
те все, що було, як зачіпило мене зло,
Як
тато бив посеред ночі, а із очей котились сльози.
Та й
думаю я це собі: якби здійснились мрії ці.
Та
думаю, що ще здійсняться, але чекати довго ще.
Та
витримаю я іще. Не зіпсую своє лице,
Не
простягну руки своєї до пляшки житньої цієї.
Помилки
ні я не зроблю і за батьками не повторю.
Поїду
звідси й не вернусь, не пошкодую, обіцяю.
Я
бути просто вже не можу і просто звідси я втікаю.
Хто
любить мріять так як я , то це є справа добрая.
Любіть
ви мрію так як я , бо мрія просто - не страшна.
Помріяв
трошки - й лиха через це ніякого не маєш.
Я
мрію те, що я пишу, і думаю, що все владнаю.
Я
йду- іду вперед і ні на кого не зважаю.
На
вигляд просто я щаслива, а в середині
сум і жаль.
Пробачте
всі, що я так кажу, але мені треба тікать…
Жеребецька Ірина
Гумореска "Уроки"
Я писала уроки і
почало гриміти,
Писала недовго, бо почала тремтіти.
Хоч і я не
злякалась, але з хати тікала.
Взяла книжку з
собою й надворі научалась.
Але ж знову
надворі довго я не була,
Бо гроза мене в
хату знову ж загнала.
Ось такий в мене
був учорашній той вечір
І домашнє завдання
сумувало в щоденнику весь вечір.
Дубчак Марта
Мій рідний край
Пташки співають,
сонце гріє.
О, як же гарно на
Україні!
І ріки сині біжать
у даль,
Який прекрасний
мій рідний край.
І небо чисте-чисте
Дарує нам спогади
різні.
Дубчак
Марта
Байка "Праця й лінь"
Працьовитість
працювала,
Двір гарненько
замітала,
Прибирала,
прибирала,
Все собі
поназбирала,
Та лінь весь час
навчала.
А лінь не слуха та не слуха,
Розвернула кудись
вуха.
Та ось настала вже
зима,
А у ліні нічого
нема.
І прийшла вона до
працьовитої людини,
Щоб та їй дала хоч
зо дві хлібини.
Та їй дала дві
хлібини, чаєм напоїла.
Лінь подякувала
щиро
Й побажала тільки
миру.
Щоби й нам не
бідувати,
Треба всім
старанно працювати.
Атлас Леся
Підписатися на:
Дописи (Atom)