Книга у моєму житті

* * *

Книга вчить, як на світі жить

Народна мудрість

У ранньому дитинстві ми вперше знайомимося з книгою. Перші казки, вірші, оповідання нам читають батьки. А потім ми й самі навчаємось розуміти друковане слово.

Книга з’явилася тому, що люди завжди прагнули зберегти і передати для нащадків свою мудрість, знання, красу художнього слова. З історії знаємо, що спочатку писали на глиняних табличка, папірусі, пергаменті. Лише згодом винайшли папір і почали друкувати книги.

Перші книги були рукописними. Їх створення займало чимало часу і сил. Витоки вітчизняної рукописної книги починаються з часів Київської Русі. Завдяки літописам, які створювалися у монастирях, ми сьогодні маємо змогу знати про те, як жили наші предки. Сьогодні важко уявити наше життя без книг. Вони допомагають нам здобувати освіту, дізнаватися більше про навколишній світ, життя інших людей. Друковане слово нерідко стає порадником у різних життєвих ситуаціях. Книги – це справжня скарбничка мудрості. Недаремно здавна люди збирали книги, створювали бібліотеки, щоб зберегти ту інформацію, яка міститься у книгах. У Львові на одному з приміщень місцевої книгозбірні зроблено напис латинською мовою «Тут мертві живуть і німі розмовляють». Бо й справді, у книгах залишаються жити думки, прагнення, мрії не лише написаних сучасників, а й представників минулих поколінь.

Книжна наука в нашій Батьківщині почалася за часів князювання Володимира. Ще більшого розквіту здобула при Ярославові Мудрому. В одному з тогочасних літописів зазначається, що князь кохався в церковних уставах, часто читав їх вдень і вночі. Він зібрав багато писарів, якіперекладали книги з грецької мови на слов'янську.

Народна мудрість каже, що книга вчить, як на світі жити. І це дійсно так… Вона розкриває нам цікавий світ, допомагає мандрувати через століття і краще розуміє сьогодення.

(Химинець Василина, 5 клас)

* * *

Нам важко уявити світ без книг. Книга в житті кожної людини з’являється в ранньому дитинстві, коли батьки читають нам казки, вірші, оповідання.

Першою моєю книжкою була абетка з картинками до букв.завдяки їй навчилась читати. Пізніше я почала читати казки про принцес, герої яких мене захоплювали своєю фантазією. Потім я почала читати художню літературу про життя людей. Із книги я дізнаюсь дивовижні таємниці, життя людей з усіх куточків світу, корисні поради. Читати потрібно уважно, для того, щоб добре зрозуміти зміст і розкрити перед собою світ цікавих пригод і подій, душевних переживань.

Велику роль у шкільному житті мають підручники, без яких не можн одержати знання. Також за допомогою енциклопедії я одержую більш широкі знання.

Та все ж таки книга – невід’ємна частина людської культури, справжнє джерело різноманітних знань. І лише від людей залежить, чи викорстовуватимуть вони їх на благо собі та оточуючим, чи навпаки.

(Сайкевич Софія, 6 клас)

* * *

Книга в моєму житті дуже важлива. З книг дізнаюсь багато нового та цікавого. Я щовечора читаю книги, в основному енциклопедії про тварин. У них розповідається про свійських тварин, як правильно за ними доглядати, та чим годувати. Дуже цікаво дізнаватися про різні породи собак, котів, і де їх було виведено. Також подобається читати і про хижих тварин і птахів, про те, чим вони живляться, і як доглядають за своїм потомством, для мене це дуже цікаво.

Читати книжки потрібно, з них ми черпаємо знання. У книжках письменники описують минуле нашого народу, щоб ми знали важливі події, та людей які багато зробили для нашого щасливого майбутнього, а пізніше ми ці знання передамо нашим дітям. Кнмга – це наш друг, якмй поведе нас по життю.

(Гаврилюк Юра, 7 клас)