Коли чую слово мама –
То ввижається мені
Щедра ніжна і кохана,
Найдорожча у житті.
Та, яка мене вродила,
Любить ніжно так і щиро,
Як те сонечко голубить
На душі мені аж мило.
Найдорожча
мені людина – це мама. З першого дня життя людини – поруч мати. Вона доглядає,
годує і допомагає пізнавати світ своїй дитині. Мама навчає цінувати це життя
таким, яким воно є,бачити радощі і прикрощі, прагнути завжди до чогось кращого.
Кажуть, що матуся – найкращий друг і порадник. Мама – це перше слово вимовлене
дитиною. Немає жодного письменника, який би не присвятив свого твору матері. Це
«Пісня про рушник» Андрія Малишка.
Рідна мати моя, ти ночей не
доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі
проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
Я
дуже люблю свою маму, адже завдяки їй я завжди нагодована, одягнена і виплекана
її любов’ю. у моєї матусі ніжна посмішка, лагідні руки, найрідніший голос. Мама
– це та людина, яка своїм прикладом вчить ніжності та вірності, любові до
ближнього. Де б я не була, її турбота, її молитви завжди оберігають мене від
труднощів. Моя мама вчила мене з дитинства поважати людей. Вона навчила мене
людяності, чуйності та доброти. Ми часто з сестрою даруємо матусі подарунки,
зроблені своїми руками, тому що хочемо, щоб рідненька частіше посміхалася. Без
мами життя неможливе. Я дуже-дуже люблю свою матусю і хотіла б бачити її завжди
здоровою і веселою. Говоріть частіше хороші, добрі, ласкаві слова своїй
найдорожчій людині у світі! Я хочу сказати матусі найкращі слова вдячності за
її турботу, лагідність, ніжність, відданість і велику любов, якою матуся завжди
огортає мене і намагається зробити моє життя цікавим і щасливим. І цей вірш я
присвячую найдорожчій людині у світі – моїй матусі.
Моя мама найкраща у світі,
Я люблю її сильно люблю.
Кошик й квіти своїми руками
Найдорожчій матусі зроблю.
Рідній ненці я їх подарую
Щоб щасливою завжди була,
Щоб усмішка із вуст не згасала
І радіти ще довго могла.
Я люблю тебе матінко мила,
І ці квіти дарую тобі
Будь же завжди ти гарна й щаслива,
Хай Господь допоможе тобі.
Хай розквітне душа, як ці квіти,
Хай у серці панує весна,
Ти у мене найкраща у світі,
Ти у мене єдина, одна.
Салига Юля, 7 клас
*
* *
Мамо
Шануйте маму,
Мама в нас одна.
Тільки мама пригорне
В тяжку хвилину.
Ой, мамо, мамо.
Ти як сонечко і місяць
Світиш вдень й вночі.
Ми усі любим мам.
І я подякувати хотів.
Спитаєте, за що:
За руки ваші золоті.
За мудрі очі
За першу колискову
Дякую, мамо, тобі
Що дала життя мені.
Оріховський Дмитро, 6 клас
*
* *
Мама…
Немає найдорожчої людини на світі. Як написав Оноре де Бальзак: «Серце матері –
глибока прірва, на дні, якої ви завжди знайдете прощення». Протягом життя, щоб
не сталося, матуся завжди буде поряд, завжди вислухає і допоможе. Кожна мама
радіє за перемогу дитини та співчуває її невдачі.
Немає
жодного письменника, який б не написав щось про маму. От, наприклад, Андрій
Малишко написав дуже красиву пісню про матінку:
Рідна мати моя, ти ночей не
доспала.
Ти
водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі
проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
Пригадайте,
коли ви бачили рідну неньку без роботи? Я свою – ніколи. Жодної хвильки не
віддаючи відпочинку, материні руки знаходять роботу. То вона щось вишиває, то
готує тісто для пирога чи хліба, то щось пере або просто поправляє на столі
скатертину.
Так
багато в житті переробили материні руки не зупиняються ні на хвильку, вони
постійно в роботі. Мамині руки завжди пахнуть чимось ніжним.
Мамині
очі… Вони, постійно освітлені з середини м’яким живим сяйвом, наче видиме
вираження її душі. Це погляд самої щирості, самого добра. Здатність робити
добро, вловлювати красу рідної землі дано далеко не всім людям. Але мені
здається, що моїй мамі ця риса характеру властива. Як радіємо усі ми, коли
після довгої зими приходить весна! «Багато людей живуть заздрістю, злом, –
казала у дитинстві матінка. – Не радіють весні. І тому очі в них каламутні та
тьмяні». Моя мама вчила мене з дитинства поважати людей, бо від того,як ти
ставитимешся до оточуючих, залежить і їх ставлення до тебе. Вона навчила
працювати так, щоб приносити радість собі і іншим. Вона навчила мене доброті,
людяності, чуйності. Я вдячна своїй мамі, бо все хороше, що я маю – це від неї.
Химинець Василина, 6 клас
*
* *
Мати
Ми будемо вічно прославляти ту
жінку, чиє ім’я – Мами
Муса Джаміль
В
одній звичайнісінькій сім’ї жив хлопчик, який, як і багато його однолітків, не
шанував свою маму. Він часто сидів за комп’ютером, дивився телевізор. Ще юнак
не любив робити уроки. Через усе це і виникали суперечності між сином і мамою.
Через
декілька років хлопець виріс і почав жити своїм життям окремо від мами. Він перестав
навідувати маму, а лише інколи їй телефонував. Згодом перестав і дзвонити.
Хлопець
знайшов дівчину із якою захотів поєднати своє життя. Коли на весіллі у нього
запитали, чому він не покликав мами, той відповів:
– Навіщо
вона мені: буде вказувати, давати поради, заважати. Ні не треба!
Минуло
ще декілька років. До хлопця дійшла звістка про те, що його мама, про яку він і
згадував рідко, потрапила у лікарню: через надмірні переживання про сина у неї
стався сердечний приступ.
Коли
до хлопця подзвонив лікар і сказав, що його матері загрожує смерті, молодий
чоловік покинув усе і поїхав до мами. Тільки тоді, коли вона могла піти від
нього назавжди, хлопець зрозумів, що мама для нього найрідніша. Він віддав усі
свої гроші на лікування матері, і разом з дружиною, не відходив від ліжка
хворої. На щастя для хлопця мати вижила й одужала.
Першими
словами сина до матері були: «Пробач, мамо».
Хлопець
забрав маму до себе і ніколи більше не залишав її. Він зрозумів, що міг зробити
найбільшу помилку у житті – втратити маму.
Шануймо
наших мам завжди: сьогодні, завтра, через місяць… Бо можемо втратити найдорожчу
нам людину і не встигнути заслужити прощення.
Хімка Олександр, 6 клас
